Епіглотит: причини, симптоми та сучасні методи лікування

Епіглотит — рідкісне, але потенційно небезпечне запальне захворювання, при якому уражається надгортанник — структура, яка відіграє важливу роль у захисті дихальних шляхів. В умовах стрімкого розвитку запалення та набряку пацієнти можуть за лічені години виявитися у стані, що потребує екстреної медичної допомоги. Саме тому так важливо своєчасно розпізнати ознаки захворювання, знати його причини та сучасні підходи до лікування.

Що таке епіглотит?

Епіглотит — це запалення надгортанника, щільного хрящового утворення, розташованого у верхній частині гортані. У нормальному стані він виконує функцію перегородки: при ковтанні він накриває вхід у трахею, запобігаючи потраплянню їжі в дихальні шляхи. При розвитку патології надгортанник збільшується в обсязі, червоніє, стає болючим і менш рухливим. У результаті звужується просвіт дихальних шляхів, і навіть незначний набряк може призвести до важких труднощів дихання. Візуально надгортанник набуває набряклий, запухлий вигляд, може покриватися слизом або нальотом.

Порушується координація рухів гортані та надгортанника, що призводить не тільки до больового синдрому та утруднення ковтання, а й до ризику аспірації. Цей стан особливо небезпечний в дітей, оскільки їхні анатомічні структури менші, а прогресування набряку відбувається швидше.

Причини захворювання

Причини виникнення епіглотиту можуть бути різними, проте найчастіше в ролі провокатора виступає інфекційний агент. Епіглотит у дорослих може розвиватись раптово, навіть на тлі загального задовільного стану. Основні причини:

Бактеріальні інфекції:

• Haemophilus influenzae типу b — класичний збудник, особливо в дітей (до початку масової вакцинації).
• Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus — зустрічаються частіше в дорослих.

Вірусні інфекції:

• вірус грипу,
• вірус простого герпесу (HSV),
• вірус вітряної віспи,
• аденовіруси.

Грибкові інфекції:

• Candida albicans — пацієнти з вираженим імунодефіцитом, у тому числі при ВІЛ.

Травматичний вплив:

• опіки (термічні, хімічні),
• потрапляння сторонніх тіл,
• грубе зондування,
• агресивне куріння (включаючи вейпи).

Алергічні реакції:

• контакт з алергеном може викликати набряк Квінке, що торкається надгортанника.

Таким чином, збудниками можуть бути як інфекційні агенти, так і фізичні фактори, що травмують слизову оболонку гортані та надгортанника.

Симптоми епіглоттиту

Розвиток захворювання, як правило, гострий, з різким погіршенням самопочуття. У дорослих симптоми можуть розвиватися трохи повільніше, але не менш небезпечно. Типові симптоми:

• Утруднене ковтання (дисфагія) — болісно ковтати навіть слину, пацієнти часто уникають ковтання та спльовують.
• Жар — температура тіла швидко піднімається до 38–40°C.
• Біль у горлі — глибокий, концентрується в області «під кадиком».
• Стридорозне дихання — вдих із характерним свистячим звуком.
• Захриплість голосу або його відсутність — в силу враження голосових зв'язок.
• Порушення дихання — прискорене, поверхневе, можлива задишка.
• Слинотеча — пацієнт не може проковтнути власну слину.
• Положення «трипод» — хворий сидить, нахилившись уперед, з відкритим ротом і висунутим язиком.
• Тривога, збудження — на тлі гіпоксії.

Ці симптоми вимагають негайного звернення по медичну допомогу. У дітей захворювання може супроводжуватися ціанозом губ, утрудненим криком, загальним занепокоєнням та швидким погіршенням.

Діагностика

Діагностика епіглоттиту потребує обережності. Візуальний огляд горла часто утруднений — рот пацієнта може бути ледве відкритий, дотик шпателем провокує спазм і посилення ядухи. При підозрі на епіглотит проводиться термінова гнучка ларингоскопія за умов готовності до інтубації. Також застосовуються:

• рентгенографія шийного відділу (бічна проекція) — дає можливість побачити характерний «симптом великого пальця»;
• лабораторні дослідження — загальний аналіз крові, посів із зіва, гемокультура при підозрі на сепсис;
• КТ шиї — при підозрі на абсцес або поширення інфекції.

Важливо: за будь-якої підозри на епіглотит потрібне спостереження в умовах стаціонару.

Як лікувати епіглотит?

Лікування епіглотиту завжди починається із забезпечення прохідності дихальних шляхів. Залежно від ступеня набряку та стану пацієнта застосовуються такі заходи:

• Забезпечення дихання — інгаляція зволоженим киснем, встановлення назофарингеального або орофарингеального повітроводу, а при вираженому набряку — інтубація трахеї або екстрена трахеостомія.
• Антибактеріальна терапія — застосовуються різні антибіотики, залежно від чутливості бактерій.
• Протинабрякова терапія — системні глюкокортикостероїди (дексаметазон), антигістамінні препарати — при підозрі на алергічну природу.
• Симптоматичне лікування — жарознижувальні, знеболювальні, інфузійна терапія при вираженій інтоксикації.

Хвороба потребує комплексного підходу та постійного моніторингу стану пацієнта. У важких випадках потрібний переведення у відділення інтенсивної терапії.

Можливі ускладнення

Якщо не надано своєчасну невідкладну допомогу, можливі такі ускладнення:

• повна обструкція дихальних шляхів та асфіксія;
• паратонзилярний або заглотковий абсцес;
• медіастиніт;
• сепсис;
• постгіпоксична енцефалопатія;
• необхідність тривалої ШВЛ або трахеостомії.

Своєчасна медична допомога та початок терапії суттєво знижують ймовірність цих ускладнень.

Профілактика

Основні профілактичні заходи:

• вакцинація проти Haemophilus influenzae типу b (у дитячому віці);
• вакцинація проти пневмокока та грипу;
• відмова від куріння та вейпів;
• уникнення гарячих напоїв, особливо в дітей;
• обережність при прийомі їжі (щоб уникнути опіків та травм);
• своєчасне лікування інфекцій ЛОР-органів;
• дотримання особистої гігієни та уникнення контакту з хворими.

Додатково для підвищення загальної опірності організму та мінімізації ускладнень можна використовувати фітотерапевтичні засоби. Одним з таких препаратів є Імупрет^®, який може застосовуватись як для профілактики, так і у складі комплексного лікування застудних захворювань.

Імупрет^® від німецького бренду Біонорика^® містить екстракти семи лікарських рослин, включаючи ромашку, алтей, хвощ та кору дуба. Ці компоненти посилюють захисні реакції організму, сприяють зменшенню запалення слизових оболонок і мають пряму противірусну дію. Препарат підвищує активність макрофагів та гранулоцитів, прискорюючи знищення вірусів та бактерій.

Форма випуску дозволяє використовувати Імупрет^® з раннього віку: краплі підходять дітям від 2 років, таблетки — від 6 років і дорослим. Найбільш ефективний при застосуванні при перших ознаках захворювання, а також у період сезонних епідемій або при переохолодженні.

Таким чином, Імупрет^® — це додатковий засіб, який може допомогти зміцнити імунітет та знизити ризик розвитку ускладнень, у тому числі тих, що потенційно передують епіглотиту.